Сергій Надал: Для того щука є в воді, щоб карась не спав

Владислав Решетняк, Марина Щеннікова, Слово і діло                           20 лютого 2013 року

Минулого тижня представники проекту «Слово і діло»  мали нагоду відвідати Тернопіль і обговорити з міським головою проблеми, які існують у  «файному місті», та перспективи їх вирішення. Інтерес до відвідання саме Тернополя був викликаний тим, що, згідно даних системи «Слово і діло», мер міста Сергій Надал посідає одне з чільних місць за рівнем відповідальності. Тож ми спробували на власні очі переконатися, чи все так добре насправді (більш докладно про це буде написано у наступних матеріалах), і отримати коментарі міського голови щодо оприлюднених ним раніше обіцянок та подальших перспектив розвитку міста.

Перш за все, ми поцікавилися тим, які існують механізми внутрішнього контролю виконання доручень міського голови, адже не секрет, що виконавці можуть доповідати про одні результати, в той час як реальність є кардинально протилежною.

Сергій Надал:

- Якщо ми говоримо про виконання моїх обіцянок чи тих завдань, які я даю,  тов електронному режимі є сформований перелік тих пунктів програми, з якою йшли на вибори, і там фіксується, наскільки кожен з них виконано або не виконано. Крім того, діє система доручень. Кожної неділі міський голова Тернополя спілкується з тернополянами в прямому ефірі на одному з  місцевих радіо. Кожен бажаючий може додзвонитися і сказати все, що він думає про міського голову, чи про роботу міської ради, чи про ті проблеми, які у нього в дворі, біля будинку, у школі, лікарні… Питання, які людей цікавлять, оформлюються як доручення міського голови, встановлюються відповідальні за виконання.  Питання заноситься в єдиний реєстр і мені раз на тиждень перед нарадою роздруковують перелік невиконаних доручень. Факт виконання має бути підтверджений службовим листом виконавця, де він повідомляє, які роботи зроблені

- Тобто сто відсотків тих питань, які звучать в ефірі, фіксуються і щодо них дається відповідь?

- І вони перетворюються автоматично на другий ранок в доручення, яке йде до виконавця.

- А чи ведеться якась статистика того, який відсоток цих доручень виконується?

- Можна сказати, що вони виконуються. Тобто на 99% є інформація про те, що вони взяті до розгляду і виконані. Хіба що є умови, які неможливо буде виконати. Тоді пишемо: «Вибачте, провести капітальний ремонт даху такого-то будинку немає можливості, бо на цей рік його нема в титульному списку, але ми замовляємо на нього зараз проектну документацію і включаємо його на наступний рік».

Періодично ми готуємо звіт про ті доручення, які звучали, наскільки вони виконані. Якщо є персональна адреса і прізвище людини, яка зверталась, вона отримує письмову відповідь щодо виконання, або пояснюється, чому це неможливо.

Найцікавіше, що директори ЖЕКів і представники ЖКГ вже звикли кожен ефір це слухати. Ще до закінчення ефіру навіть намагаються взнати, що там робиться.

- Нам відомо, що в місті запровадили певний експеримент з  ліфтовим господарством – створили диспетчерський пункт. Хотілося б дізнатися, скільки це коштувало для міського бюджету і яка кількість будинків зараз вже обслуговується цією службою? В чому її переваги перед недосконалим пострадянським ліфтовим господарством?

- Яке б воно не було недосконале, але позитивне в нього було те, що тоді в кожному ліфті працював диспетчерський пункт. І тому була основна мета це зробити. Ми реально розуміли, що це коштує серйозні гроші. Принцип такий, щоб максимально залучити до того ж житлового-комунального господарства інвесторів. Що було зроблено… Оголосили конкурс серед бажаючих надавати послуги по забезпеченню діяльності ліфтів і обслуговуванню ліфтів. На конкурсі з’явилися ряд бажаючих, була запропонована одна єдина вимога - ми надаємо перевагу тому, хто входить на цей ринок, маючи кваліфіковану робочу силу, і хто готовий вкласти свої гроші в цей інвестиційний проект. В результаті на конкурсі перемогло 3  структури.  Відповідно до кількості ліфтів, з кожним були погоджені суми інвестиційного внеску. Ті, які виграли найбільшу кількість, по-моєму, 400 ліфтів обслуговують. Там йшла сума інвестиційного внеску (я можу помилятися в цифрах) в межах до півмільйона гривень. Тобто інвестор брав на себе зобов’язання, що за півмільйона він робить заміну цих ліфтів, встановлює диспетчерську систему, налагоджує її роботу.

В квітні ми провели конкурс, в травні почали працювати, а в листопаді вже був запущений в дію перший диспетчерський пункт. Він обслуговував тоді 3 ліфти. Зараз до нього долучилися ще 2.  Диспетчер в режимі он-лайн бачить по кожному ліфту, чи хтось є в ньому, чи нема, що в ліфті робиться, чи він в робочому стані, чи зламаний. Якщо хто-небудь застрягне - натискає кнопку і відразу має прямий зв’язок з диспетчером. Зараз є певні збої - програма нова, вона не освоєна…  До 1-го березня працює тестовий режим, з 1-го березня запускають масовий режим.

- Ви говорите про інвестиційний внесок щодо заміни ліфтових кабін… Щось уже було зроблено? Скільки кабін нових?

- Штук 20 точно поміняли.

- Це при якій потребі?

- Всього ліфтів є 760. Ті, що були такі, що вже неможливо їхати, ці 20 і поміняли.  Причому ставили вже кабіни не дерев’яні, а покриті металом, такі, щоб не дряпати і не лишати там про себе будь-яку згадку. Однозначно, що  це нереально зробити за один рік, тим більше, в ті кошти, які вони отримують за надання послуг від населення.

Роботи ще багато. Ми так рахували, що якщо до трьох років охопимо весь Тернопіль, це буде супер. Диспетчерським зв’язком, мається на увазі.

Скажімо так, на ці речі ми не витратили жодної копійки з міського бюджету. Це все повністю гроші інвесторів.

- Інше важливе питання стосовно реалізації проекту щодо реконструкції системи теплопостачання в місті на кредитні кошти ЄБРР. Який обсяг коштів залучається, в який термін планується погашення цього кредиту і що вже фактично зроблено на даний момент?

- Підписана кредитна угода про отримання комунальним підприємством міської ради 10 млн. євро кредиту плюс  угода, підписана міською радою і грантодавцем, про отримання 5 млн. євро грантових коштів для реалізації цього проекту. Процедура наступна: спочатку ми отримуємо дозволи і погодження сесії міської ради, яка дозволяє отримати ці кредитні кошти. Це зроблено. Наступне: Бюджетний кодекс так створений, що навіть наші місцеві гарантії все рівно має погоджувати Міністерство фінансів. Декілька місяців документи знаходяться в Міністерстві фінансів.  Зараз більш-менш вже є розуміння, ми вже вийшли на безпосередніх виконавців, розуміємо один одного. Не хочу говорити, яким чином це вдавалося робити, але виявляється, не все в нас так просто. Тому найближчим часом чекаємо погодження від Міністерства фінансів на надання наших місцевих гарантій. Тим часом підготовлені пропозиції щодо організації конкурсів тендерних процедур. Проводити їх буде сам ЄБРР, там правила набагато жорсткіші, ніж навіть правила нашого українського законодавства.

Проект розрахований на реалізацію протягом 4-х років. Хоча ми будемо пробувати, наскільки це вдасться, зробити це протягом трьох років. Мені важливо до завершення каденції реалізувати це.

До 15 квітня ми не можемо технічно і фізично ніяких робіт робити, тому що йде опалювальний сезон. Тому зараз основне завдання, яке я ставлю перед собою і перед працівниками, це до 15 квітня провести всі конкурси, тендери і все решта, щоб ми могли в квітні почати реалізацію вже практично.

- До речі, щодо опалювального сезону. Я пам’ятаю, що на його початку від Вас лунали заяви, що була проблема з постачанням газу. Необхідні обсяги не виділялися.  Як зараз?

- За весь опалювальний період Тернопіль не мав жодної проблеми з теплопостачанням.

Ті «ігри», вони і далі відбуваються з ляканням «відключимо… ми то, ми це», але є певні законодавчі рамки, за які вони все рівно не можуть вийти, наскільки б вони не нагліли, тому якось вдається поки що десь домовлятися, десь діяти.

- Ви тоді казали, що  це із політичними мотивами певним чином пов’язано. Це був виборчий період…

- А як можна було пояснити? У нас перша думка, яка складалася, тільки відбулись вибори, є оголошені результати. І тут я дізнаюся, що у мене така сама проблема, у Львові така сама проблема, в Івано-Франківську. Тобто це або повний ідіотизм тих людей, які це роблять, або це акція, яка була свідомо проведена. Навіть якщо це була політична акція, то це точно був повний ідіотизм, бо таким чином ти собі не обереш прихильників.

- Жителі Тернополя виявляють бажання встановлювати індивідуальне опалення і апелюють до прикладу Ужгорода, де такий експеримент здійснюється.  В чому тут проблема? Чому, скажімо так, не можна дозволити тернополянам теж застосовувати таке опалення?

- По – перше, це не залежить від бажання ні міського голови, ні міської ради. Діючі сьогодні нормативні документи, постанови Уряду забороняють ці речі робити, тобто у нас сьогодні категорично заборонено встановлення індивідуального опалення, за винятком, якщо воно ставиться 100% всім мешканцям будинку і робиться індивідуальна схема постачання під даний будинок. І це дозволено. Нема таких будинків унікальних у нас, які хочуть 100%. Навіть більше Вам скажу, у нас є будинки, які мають 98%, 97%, лишилось 5-7 квартир, але це якраз та категорія населення, яка каже, що їй не потрібне індивідуальне опалення, бо «в мене пільги є, я заплачу набагато менше, воно мені нічого не коштує і нащо мені то індивідуальне опалення».

Те, що зробили в Ужгороді…  Ужгород ще декілька років тому вже мав більш як 60 чи 70% індивідуального опалення. Там є дещо менша кількість багатоповерхових будинків, більше є індивідуальна забудова…Тоді Уряд пішов на експеримент, дав їм це робити. Хоча я знаю випадки, які йдуть по Ужгороду, що я не хотів би мати такого в Тернополі. Декілька років тому ставили це опалення хто хотів і як хотів. І воно дуже часто не відповідає вимогам навіть елементарної технічної безпеки.

- Наступне питання щодо автоматизованої системи оплати проїзду і обліку пасажирів, яку теж планувалося запровадити в Тернополі, але, згідно з однією з відповідей, які ми від Вас отримали, Мінсоцполітики категорично проти. Чим вони пояснюють своє невдоволення цим процесом? Що надалі плануєте робити?

- Мінсоцполітики пояснило, що такий експеримент реалізовується в Чернівцях і, по-моєму, ще в якомусь місті, тому вони не бачать більше потреби його зараз впроваджувати. Чому був підключений Мінсоцполітики, тому що головна ідея була реалізувати питання соціальної картки тернополян.

Що мається на увазі? Всі пільговики отримують персональну картку, по якій вони отримують і пенсію, по якій вони мають пільги в проїзді, по якій вони мають знижки в певних торгових об’єктах, і таким чином використовують. Для всіх інших категорій населення вводяться звичайні пластикові карточки на платній основі, які використовуються для проїзду, для банківських, для інших цілей. Так планувалося.

Оскільки Мінсоцполітики дало відмову, зараз розроблюємо проект самостійно, який будемо реалізовувати силами виключно міської ради і КП «Тернопільелектротранс». Зараз вже закінчується тестування програмного забезпечення. Наступний пункт – це десь орієнтовно квітень місяць.

Ми плануємо , що в Тернополі вже будуть діяти валідатори, які будуть працювати в цій програмі. Спочатку почнеться їх тестове відпрацювання і випробування їхньої роботи для контролерів, які за допомогою цього валідатора будуть перевіряти, чи є проїзний квиток у пасажира. Тобто все ж таки планується впровадити 3 варіанти проїзних квитків. Перший варіант – це звичайний друкований разовий, який може бути для жителів з іншого міста. Інший варіант – це пластикова картка звичайного взірця, яка буде платною, де буде просто плата за проїзд. Її можна постійно поновлювати, цей же валідатор може її зчитувати. Третій варіант - це запровадження вже персональної карти з персональними даними, яка буде, в першу чергу, йти для пільговиків. У нас є вже сьогодні домовленості з рядом аптек, які згідні долучитися до цього проекту. Є певні торгові мережі, які готові давати знижку 5-10 відсотків для цих пільговиків. Плюс підключиться сюди проїзд. Ну, а далі, думаю, якщо воно почне працювати, там з’явиться маса інших бажаючих, які захочуть, щоб ця карточка використовувалась . Я думаю, що до кінця року в Тернополі воно вже буде працювати.

- То коли розпочнеться впровадження соціальної картки?

- Однозначно, що цього року вже буде функціонувати пластикова картка на проїзд, тобто плануємо, що у квітні з ними почнуть працювати контролери, десь в кінці першого півріччя ми вже плануємо запустити в продаж пластикові картки, щоб до кінця року вийти на реалізацію проекту. Знову ж таки, є фактори, які залежні, і є фактори, які від нас не залежні.  Ця ситуація, яка є з казначейством, вона  настільки нас зупиняє в усіх процесах, що передати неможливо.

…І це стосується і ремонтних робіт, і, в тому числі, електротрансу. В нас серйозна проблема виникала, тому що  ми придбавали тролейбуси з Чехії, а завтра термін розрахунків, казначейство гроші не пропускає.

- До речі, щодо тролейбусів… Ми побачили сьогодні такі екземпляри старовинні. Я раніше, чесно кажучи, тільки в Криму такі зустрічав. Що Ви з цим плануєте робити?

- Ми їх поетапно будемо заміняти. Поки що ті, що їздять, вони в нормальному робочому стані, вони функціонують.

- Вони теж GPS обладнані?

- Всі.

- Тобто навіть такі тролейбуси?

- Звичайно, вони ж працюють на лінії.  Що саме цікаве,  після  встановлення GPS на тролейбусах зменшився пробіг. Ви можете пояснити як? Я теж не можу.

- По заміні тролейбусів Ви конкретно сказати не можете - цифри, дати?

- Чому не можемо? Минулого року ми придбали 5 тролейбусів, цього року ми заклали кошти на придбання як мінімум 5-ти тролейбусів, якщо нам вдасться зробити ще одну річ у фінансовому плані, то ми розраховуємо придбати їх 10 хоча би. Тобто поетапно ми це будемо вирішувати.

Проблема яка: сьогодні новий тролейбус коштує 2 мільйони або 2 200 000. Тоді коли новий автобус коштує 400 000 гривень. Вартість проїзду в тролейбусі самі розумієте яка. Тролейбус розрахований на соціально незахищені категорії населення, крім того, це екологічний транспорт, це самий дешевий транспорт. І він не дає такої рентабельності, як автоперевезення. Відповідно, якоїсь державної програми, яка би мала ці речі реалізовувати, не діє.

Ми купуємо «беушні» тролейбуси виробництва «Шкода» з Чехії, які реально відходжують не менш, ніж нові наші українські тролейбуси. І вартість такого тролейбуса нам обходиться 200 чи 300 тисяч. Ну, є різниця: 2 мільйони і 300 тисяч? Тому поки що використовуємо такі можливості.

- А яка кількість таких раритетних тролейбусів?

- До десяти.  Я не можу сказати точно…

- Трошки дотична тема, але, мабуть, найактуальніша зараз – дороги. Ми сьогодні переконалися, що для Тернополя це теж гостра проблема. Бачили засипані ями якимось щебенем чи сміттям. Непрезентабельно виглядає.

Які взагалі обсяги ремонту на поточний рік?  Хоча б ямкового? І чи планується капітальний ремонт якихось напрямків?

-  На рахунок непрезентабельного вигляду… Я чудово розумію, що ще десь місяця півтора я буду їхати і слухати, як мене проклинають в спину за ці ями або за цей непрезентабельний вигляд. Тому що по технічних нормах я не зможу робити ремонт доріг, поки не буде суха погода і середньодобова температура +5 градусів.  Якщо дорога мокра, якщо по ній тече або якщо там лежить сніг, ми просто фізично це не можемо робити, бо це викинуті на вітер гроші, тому зараз ми намагаємося просто закривати вибоїни.  

Ми маємо на сьогодні готову проектно-кошторисну документацію на капітальний ремонт доріг в Тернополі на суму 300 мільйонів гривень.

Наприклад, цього року у нас в бюджеті закладено 19,5 мільйонів на капітальний ремонт доріг, 2 (мільйони – ред.) ми заклали на ремонт прибудинкових територій, 2 на капітальний ремонт міждворових проїздів, понад 7 мільйонів закладено на поточний ремонт і зараз закладаємо 800 тисяч на ямковий ремонт. Тобто якщо це все збити, це получається, 31 мільйон. При потребі в 300 мільйонів.

Це вже з урахуванням тих коштів навіть, які виділяє держава.

Я чудово розумію, що я не зможу забезпечити якісний ремонт всіх доріг, я змушений вибирати, що робити в першу чергу, а що ще може почекати. І змушений робити так тільки тому, що не маю інших фінансових можливостей.

- А чи є перелік доріг, вулиць, які в цьому році Ви плануєте зробити?

-Звичайно, є. Є зроблений перелік, він зараз підготовлений. Він має пройти погодження з депутатськими комісіями.

- Добре, тоді конкретизуємо по одній вулиці, мабуть, «улюбленій» для тернополян, по Гайовій. Ми сьогодні зранку мали можливість там проїхатися, пострибати  на «американських гірках».  Коли цю проблему буде вирішено?

- Цю дорогу років 20 ніхто не робив, про неї взагалі забули. Два роки тому, коли я прийшов на посаду, я сказав, що це та дорога, яку треба зробити, тому що вона розвантажує Тернопіль від пасажирсько-вантажного транспорту, вона дає прямий виїзд на об’їзну дорогу й покращує рух. Тому ми зробили документацію, почали робити дорогу.  Ми отримали кошти з державного бюджету. Отримали яким чином: була постанова уряду, що така-то сума коштів має бути виділена для міста Тернопіль. Розподіл цих коштів йде через обласну державну адміністрацію. Вони собі там визначили  її замовником по ремонту цієї дороги. Але замовником по виконанню робіт по вулиці Гайовій буде Укравтодор, тобто обласне відділення – облавтодор. Облавтодор, не знаю яким боком, наймає для виконання цих робіт Івано-Франківське підприємство, яке у своєму житті не проводило жодного капітального ремонту, за яким «ні флага, ні Родіни». При тому всьому, що ми дали лише технічну документацію і технічні вимоги, як дорога має бути зроблена. І це вже тягнеться другий рік. Частину дороги, якщо Ви бачили, там зробили, причому досить якісно і досить добре. Її зробила тернопільська структура. Інша частина дороги лишилась невиконаною. Як оцінили спеціалісти, там треба витягати , знімати повністю весь щебінь, тому що там вже є колійність. ЇЇ доробляти так неможливо. Є наші звернення до прокуратури, до правоохоронних органів, я відповіді не маю.

- Тобто, по суті, якщо це парафія обладміністрації, то Ви прямого впливу на це питання не маєте?

- В цьому є проблема. Розумієте, проблема в тому, що якщо кошти дають на ремонт комунальних доріг, то контролювати ці кошти і відповідати за якість їхнього освоєння і використання має, власне, муніципалітет. Тому що, виходить, роблять ніби по моїй технічній документації мою дорогу, мене питаються тернополяни, чого вона не зроблена, а я ніяк не можу вплинути. 

- Тобто конкретика по цьому об’єкту відсутня?

- Конкретика є одна-єдина. Зараз зроблені нами дефектні акти, що треба переробляти. На цей рік ми оголошуємо тендер на проведення капітального ремонту вулиці Гайової. Ремонт вулиці Гайової є одна з обіцянок, що виконає депутат, обраний зараз до Верховної Ради від міста Тернопіль, Олексій Кайда. І в мене є тільки надія на те, що йому все ж таки вдасться отримати цього року додаткове фінансування з державного бюджету і «закрити» в 2013 році цю дорогу повністю. Загальна вартість, яка сьогодні там потрібна, це 37… до 40 мільйонів гривень.

- Тобто це більше, ніж бюджет цього року на всі дороги?

- Це більше, ніж всі дороги цього року. Або варіант, що я знімаю гроші, не роблю жодної дороги в Тернополі і закінчую в цьому році Гайову.

- А як на це дивляться тернополяни?

- Я думаю, що Ви здогадуєтесь, як вони на це дивляться. А більшість людей дивляться, що «нас це не цікавить, це твоя проблема, як там є, ти маєш це зробити».

- Тут вони праві, оскільки коли людина іде в мери, то вона бере на себе якісь зобов’язання.

- Ніхто не заперечує.

- Поряд  з Гайовою об’єкт - шляхопровід на Микулинецькій. Цей об’єкт завершений чи там ще щось планується робити?

- До речі, та сама ситуація. Теж об’єкт, який робився на території міста на замовлення міста, але не містом. Через що було стільки проблем.

Сьогодні він функціонує. По ньому рухається транспорт. Там і роботи, по-моєму, всі завершені, лишилася за нами, здається, якась частина ще заборгованості, яка не проплачена минулого року. Пішохідна зона там викладена, полотно дорожнє також зроблено, можливо, лишились якісь незначні роботи, які стосуються виключно облицювання зовнішньої сторони.

- Зовні здається, що все зроблено.

- Воно виконано. Ми розраховували взагалі закінчити його до 28-го серпня, до Дня міста, до Дня незалежності. А затягнулось воно реально десь до листопада.

- Було проблемне питання щодо «Новуса», вірніше, вулиці Перля, де планувалося зробити проїзд до нового супермаркету, але місцеві жителі були проти того, щоб цю територію робити проїзною частиною. Наскільки мені відомо, наразі питання вирішено чи повністю, чи тимчасово.

Конфронтація якась є з місцевими жителями? Бо я читав, що вирішили там поставити статую Богоматері. Але у міської влади і у місцевих жителів є різне бачення того, де вона має стояти. Тобто є за що переживати місцевим жителям?

- Є вулиця Живова і вулиця Острозького. Це дві великих проїзних вулиці. Між ними розміщені будинки. Я, ще не будучи міським головою, сто раз обурювався – чому є так заїзд і є так заїзд, чому не можна продовжити і зробити проїзд наскрізь? Воно би набагато облегшило проїзд для всіх. Як мінімум, для легкового транспорту. Тому було запропоновано, оскільки на карті і в генеральному плані ця вулиця є проїзною, зробити цю вулицю проїзною. Тим більше, оскільки тут йшло будівництво, то ми мали можливість витратити на це не тільки бюджетні кошти, а й залучити інвестиційні. Але, коли ти живеш в іншому мікрорайоні, то ти за те, щоб будували, але якщо ти живеш тут, то ти проти, бо «в мене під вікнами дорога». То є інтереси громади конкретного будинку, а є інтереси загальноміські. Більшість жителів міста були за це, ці люди (що тут мешкають – ред.) були категорично проти.

Стосовно статуї Матінки Божої. Знову ж таки є певні будівельні норми і правила. Жителі звернулися: «ми хочемо там поставити статую Матінки Божої». Нема питань. Ставте. Їм вказала архітектурна рада, не міський голова. Їм запропонували місце, де можна поставити фігуру Матінки Божої. «Ні, ми там не хочемо! Ми хочемо тут!»

Так не можна! Не можна ставити там, де хто що захоче.

- Але питання того, що тут можливий проїзд, все ж таки залишається відкритим?

- Зараз не ведемо мови про будівництво цієї дороги.

- Тобто це питання наразі неактуальне?

- Це питання зняте. Якщо воно буде вкрай необхідне, я думаю, що ми, перед  тим як робити, почнемо шукати домовленості з людьми, а потім приступати до робіт.

- Популярне питання про тротуари з підігрівом. Була обіцянка про три вулиці…

- Та я пам’ятаю всі ці вулиці.

- Як ми переконалися, тротуар є на бульварі Шевченка.  Ви плануєте все ж таки робити ті три вулиці, які обіцяли?

- Ну, не було обіцянки про три вулиці. Йшла мова про те, щоб встановити теплі тротуари. Як приклад, наводилися саме ці три вулиці, тому що ці вулиці є найбільш небезпечними з точки зору того, що там ходить максимальна кількість людей.

- Я вибачаюсь, але всю інформацію ми брали з програм мерів і, власне, там були вказані ці три вулиці, томи ми від них відштовхуємося.

-Я зараз не відмовляюся від цього. Просто  я зрозумів логіку ваших дій. Будь-яке що де ви берете-це як обіцянка. Все. Це вже стоїть на контролі. Нема питань. З одного боку, це добре, з іншого боку, десь починаєш задумуватись про свої плани, бо потім тобі скажуть, що ти не виконав свою обіцянку. 

- Це ж добре!

- Що не виконав?

- Ні. Думати: говорити чи не говорити.

- По вулицях. В програмі (передвиборній – ред.) це дійсно передбачено. Це передбачено протягом наступних років, тобто до кінця каденції міського голови. В перший же рік, як тільки я почав працювати, мене почали активно критикувати за те, що от обіцяв, де воно є?

Тому було прийнято рішення зробити його. На цей рік у мене є доручення управлінню ЖКГ надати свої пропозиції по встановленню цих тротуарів на вулицях, про які ми з Вами говорили: Шашкевича, Острозького. Є вже подані їх розрахунки: на одній це коштує 300 з лишнім тисяч, на другій від 290 до 300 тисяч гривень. Хоча, коли я називаю цифру 340 тисяч, так? Це не вартість підігріву, це вартість робіт по ремонту всього покриття плюс підігріву! Тобто навіть якщо звідти викинути підігрів, все рівно там треба витратити якихось 280 тисяч, щоб ту дорогу зробити. Але ще 80 чи 70 тисяч ( я так орієнтовно кажу) – це буде вартість цих систем підігріву. Люди ж це сприймають по-іншому: «навіщо витрачати такі великі гроші на  один тротуар з підігрівом? зробіть краще три тротуари біля наших дворів чи три дороги біля наших будинків». Тому ми зараз свідомо зробимо вивчення громадської думки. Якщо я почую, що більша частина населення (або хоча б не мінімальна якась частина населення) сприймає це як позитив –  там ми це зробимо. Якщо я буду бачити, що більшість населення категорично проти -  я не буду цього робити.

- Тобто стосовно цього питання Ви обіцяєте, що буде проведене опитування громадської думки? 

- Так. Ми маємо всі розрахунки. Ми можемо сміливо це зробити в цьому році. Це є реально фізично можливо. Але чи тернополяни підтримають, чи не підтримають? Я почую це і після того почну робити. Або не робити.

- Зрозуміло. Ще одна передвиборна обіцянка – сміттєсортувальна лінія. На якому етапі вирішення проблеми перебуває:  все ще тривають пошуки інвесторів  чи, можливо, знайдений генеральний виконавець цих робіт?

- По італійцях закінчилося тим, що ми створили спільне підприємство за участю комунального підприємства міської ради. Вони навіть внесли перший свій транш і на цьому все закінчилося.

Друге: ми працювали і продовжуємо працювати через Національне агентство з питань інвестицій. Ми потрапили в перелік тих, здається,  10 міст, яким вони за рахунок бюджетних коштів зробили техніко-економічне обґрунтування. Це ТЕО вже є готовим. Зараз ми чекаємо на його оприлюднення і на підставі цього – оголошення інвестора, бажаючого вкладати в це гроші. Є один нюанс, який зупиняє ці процеси по всій Україні: сьогодні в Україні відсутнє діюче законодавство, яке б регламентувало порядок роботи таких заводів і, більше того, інвестори не хочуть вкладати гроші, тому що в нас  немає жодного документу, який би зобов’язував нас з вами, як це є у всій цивілізованій Європі, платити гроші за утилізацію сміття. Відповідно, ніхто не може гарантувати, що, вклавши серйозні гроші, він отримає плату з населення за утилізацію сміття. Для цього необхідно внести зміни до законодавчих актів в рамках цього проекту по 10 містах. Пропозиції по внесенню змін до законодавства були підготовлені, подані до Верховної Ради. Вони не є ще всі прийняті. Тому, я думаю, після того, як вони будуть прийняті, після того, як це буде передбачено, можливо, можна буде  розраховувати на те, що люди вкладуть гроші в цю справу.

- А якщо не підтримають?

- Якщо не підтримають, то ми робимо зараз простіший варіант. Місце для роботи сміттєпереробного заводу готове. ТЕО також готове. Лишилося питання за дурницею – за грошима. Хто вкладе гроші?

Але є набагато простіший варіант, який треба буде реалізовувати, -  будувати новий полігон для захоронення рідких побутових відходів (тобто органічних, які мають можливість перероблятися, перегнивати, які не дають ніяких негативних залишків), ставити сміттєсортувальну лінію - відсортовувати вторинну сировину. Думаю, що в цьому році ми його зможемо реалізувати. Зараз йде мова тільки про виділення земельної ділянки, оскільки вона має бути за межами населеного пункту. Якби це було у межах міста, воно б уже давно функціонувало. По закону це має бути за межами населеного пункту. За межами населеного пункту – це повноваження або голови обласної адміністрації, або голови районної адміністрації. Питання перебуває суто в політичній площині. Два роки я чую від губернатора обіцянки: «добре, добре, ми цю землю дамо». І два роки я не можу добитися тої землі.

Тільки в цьому проблема. Хоча на даний проект є реальний інвестор, є розрахунок потреби на придбання лінії і на будівництво полігону, є людина, яка готова завтра ці кошти вкладати і працювати. Зараз лишається питання за земельною ділянкою. Але, думаю, що найближчим часом вдасться її отримати.

- Тобто не зважаючи на те, що це не зовсім від Вас, як ми розуміємо, залежить, Ви можете давати певну обіцянку, що до кінця Вашої каденції хоча б цей, найпростіший варіант, вирішення проблеми буде реалізований?

- Я реально розумію, що якщо я цей варіант реалізую, це буде один із тих елементів, який дасть тернополянам довіру в мера на наступних виборах. Тобто це є, скажімо так, питання для мене дуже принципове. І по ньому люди, в першу чергу, оцінюють, наскільки зміг чи не зміг зробити те, що обіцяв. Незважаючи на всі решту пунктів.

- А таке дотичне питання – взаємодія з губернатором, наскільки я розумію, напруженим чином складається. Чи все ж вдається знаходити порозуміння?

- Чому? Вона ніби назовні нормальна, але, як на мене, питання взаємодії оцінюється по фактичному результату. Якщо є кінцевий результат, це є взаємодія, а якщо ми просто спілкуємось в добрих стосунках, один одному посміхаємось, але на виході нічого не маємо, я не знаю, чи це можна назвати взаємодією.

- А чи є якісь зразки успішних спільних проектів, які були реалізовані?

- Так, є. Дуже вдалий проект, який вдалось зробити, це реконструкція стадіону, коли вдалось отримати на це понад 10 мільйонів бюджетних коштів. Тут було розуміння губернатора, була його підтримка, завдяки тому нам ці кошти в принципі і вдалося отримати. Сьогодні це чудовий стадіон. Кращий стадіон на західній Україні – це тільки Львів-арена. З сучасним обладнанням, сучасним табло, сучасними сидіннями, з накриттями і всім рештою.

- А зараз щось робиться подібне?

- На жаль, минулого року ми не отримали жодної копійки з державного бюджету. Я розумію, що минулий рік був більше політичний і дуже було невигідно давати гроші на місто. При тому всьому я знаю, що райони отримували кошти. Але в районах голови адміністрацій представляють іншу політичну силу.

- Ще одне питання щодо забезпечення житлом за доступними цінами працівників бюджетної сфери, ветеранів ОУН-УПА. Маємо інформацію, що побудовано будинок в Цукроварах. Чи він уже повністю заселений? Скільки ще планується там таких будинків побудувати? Яка взагалі потреба серед бюджетників та ветеранів УПА і на що вони реально в цьому, в наступному році  можуть розраховувати?

- Там збудований вже один котедж, який складається з чотирьох квартир, кожна квартира має три кімнати. В одній люди вже живуть, три вже продані, але там ведуться зараз ремонтні роботи. Вже заплановано будівництво другого, тобто є вже бажаючі, які хочуть там це житло придбати. Взагалі там можна зробити таких котеджів чотири. Крім того, виділена земельна ділянка, де ведеться будівництво будинку багатоквартирного.  Передбачено, що там мінімум 15% тих квартир, які будуть збудовані, будуть йти по тій же самій ціні, про яку ми говоримо. Тобто якщо сьогодні ціна в Тернополі квартири 6000 гривень, то ці ми будемо пропонувати по 4000 гривень.   

- Ціна за метр?

- Так. Чесно кажучи, я розраховував на більше бажаючих, але нема такого потоку бажаючих, які б хотіли придбавати це житло по 4000 гривень. Люди десь в більшості розраховували, що вони і далі будуть отримувати квартири безкоштовно, але реалії нашого часу говорять, що цього вже немає.

- А яка потреба? Скільки бюджетників стоять в черзі? Наприклад, минулого року скільки людей отримали це житло чи придбали?

- Загалом на черзі стоїть понад 8000 людей. Міська рада не веде будівництва житла за свої кошти. Єдина зараз можливість, що ми можемо зробити, це тільки виділяти земельну ділянку, давати можливість, щоб хтось з інвесторів, з будівельників, будував там будинок, а певний відсоток цих квартир передавав тим категоріям, які найбільше цього потребують або пробувати їх продавати по здешевленій ціні. В нас виділено декілька земельних ділянок. Зараз ми хочемо запросити наших будівельників і запропонувати їм варіант, що є земельна ділянка, ви будуєте будинок, але, там, 10 чи 15 відсотків збудованих квартир ви безкоштовно дасте тим людям, які стоять на черзі. Поки що так.

- У своїй програмі Ви обіцяли створити мережу первинної діагностики онкологічних захворювань. На початку у нас було розуміння, що це будуть нові кабінети, абсолютно нові. Наразі маємо  інформацію, що в кожній лікарні функціонує кабінет лікаря-онколога, тобто він функціонує там ще з якихось часів…Внесіть якусь ясність, будь ласка.

- Трошки не так. По-перше, нереально було будувати нові кабінети. У нас є маса приміщень у лікувальних закладах, які просто треба раціональніше використовувати. Запроваджено просто системну роботу. Чи це дільничний лікар, чи це амбулаторія сімейного лікаря, які ми зараз відкриваємо по Тернополю – там обов’язково, коли людина приходить, проводиться первинний огляд, чи є якісь симптоми чи показники, які можуть свідчити про наявність таких захворювань. Якщо таке є, людина автоматично направляється до спеціалізованого лікаря-онколога, посада якого введена, оплачується і працює в кожній лікарні міста Тернополя. Це другий етап. І третій етап: призначається лікування або якщо є потреба, тоді окремо діє і надає консультації головний онколог по Тернополю. Якщо є потреба, то зразу ж людина направляється чи підключається до цієї роботи обласний онкологічний диспансер, який є установою обласного рівня, не нашого. Я не хочу зараз і не буду стверджувати, що раніше не проводилося оглядів, але те, що система налагоджена по-новому, це так.

- То якісь результати вже є після цього організаційного покращення?

- Скажімо, регулярно з періодичністю в 2-3 місяці ми проводимо опитування громадської думки в Тернополі, в тому числі, там є таке питання: які проблеми вас турбують сьогодні найбільше? Я бачу, що є ряд питань, які ще два роки тому в першу п’ятірку входили, зараз вони взагалі десь після 20-го. Напевно, це можна назвати результатом. Якщо, наприклад, транспорт був одним з перших, зараз він там далеко біля двадцятки. Значить, можна назвати, що практично питання вирішено. Якщо зараз не бачу серед першої п’ятірки, навіть першої десятки, проблему з онкообстеженням, значить, теж можна вважати, що частково її вирішено, вона не є сьогодні настільки актуальна. Ну, хіба це не можна вважати результатом?

Тобто можна сказати по-різному. Якщо збільшується кількість хворих, ніби це негатив, так. Але, з іншого боку, вона збільшується тому, що проводиться більше детальний огляд.

- Дякуємо за відповіді! Хотілося б ще почути Ваше ставлення до таких проектів, як наш, які оцінюють відповідальність політиків: чи вони заважають, чи вони стимулюють, чи вони взагалі ніяк не впливають на діяльність посадовців?

- Проект дуже правильний, проект дуже потрібний. Навіть те, що я Вам говорив, те, що думаєш, що сказати, бо якщо сказав, то треба доробляти. Тобто це головний стимул є в тому. Для того, як-то кажуть, щука є в воді, щоб карась не спав, так? Єдине побажання, щоб цей проект надалі залишався незалежним проектом, тому що в нас можна використовувати засоби масової інформації по-різному. Інтернет в нас сьогодні взагалі, знаєте, сучасний варіант радянського забору. Коли ти написав на стіні те, що хотів, ніхто за це відповідальності не несе.

Якщо такий проект буде, як Ваш, якщо він буде незаангажований, незалежний - супер, це чудово! Це дуже правильно. І, я думаю, про нього мали би більше знати.

Єдине: не завжди можна по засобах масової інформації правильно оцінити ситуацію, тобто ви керуєтесь саме засобами масової інформації, що вони написали, ви вважаєте або виконаним, або невиконаним.  Але позитивно те, що ми маємо можливість пробувати щось зорієнтувати і вносити певні корективи.

- Зараз у світі набуває популярності сервіс петицій. Якщо буде такий сервіс на рівні громадської організації, Ви готові брати до розгляду такі звернення? Скажімо так, хтось із наших читачів піднімає питання по Тернополю і 10 000 громадян України вважають, що ця проблема важлива і підписуються під нею. Ви готові брати до розгляду такі питання?

- Я от собі думаю: класна ідея! Чому б це не зробити на своєму сайті? Оголосити, що будь-яке питання, яке набирає 10 000 підтримки тернополян, підлягає негайному розгляду на сесії. Продумати, скільки це тисяч має бути.

Так, готові.  Просто зараз Ви говорите про петиції, які надійдуть від мешканців України. Я не знаю, наскільки можуть бути актуальні або цікаві вони для мене, а якби їх авторизувати, власне, по місту, щоб це було від людей, які дотичні до міста чи проживають у місті…

Якщо це будуть мешканці Тернополя, так, однозначно, треба реагувати відразу і категорично. Якщо це будуть загальноукраїнські, то я можу зважувати, наскільки це стосується мого міста чи не стосується.

- І останнє прохання до Вас: назвіть три обіцянки, які Ви точно виконаєте.

- Однозначно, ми цього року, до кінця року встановимо в кожному дитячому садочку нові дитячі майданчики. Тому що у нас це проблема. Виявляється, що останній раз це робили при радянській владі. Практично всі розвалені, їх треба всі робити по-новому, тобто мінімум по одному дитячому майданчику у всіх тридцяти з лишнім садочках, ми встановимо до кінця року.

Буде здійснена реконструкція і відновлення повністю бульвару Данила Галицького. Це велика така пішохідна зона в одному з спальних мікрорайонів міста.

- Що вона включатиме в себе?

- Повністю відновлення пішохідного покриття у вигляді бруківки, відновлення роботи фонтану, встановлення дитячого майданчика, тобто повністю буде така відпочинкова зона. Там навіть не відновлення, там буде будівництво фонтану.

Повний початок діяльності центру надання адмінпослуг і обслуговування громадян, який буде відповідати сучасним українським і європейським вимогам.

Ще можемо додати автоматичне оголошення зупинок… Та ви ж все одно скажете, що обіцяли за ці валідатори … Ну, давайте напишемо про впровадження нової системи оплати вартості за проїзд.


Подписывайтесь на наши аккаунты в Telegram и Facebook, чтобы первыми получать важные новости и аналитику.


Загрузка...